Корзина
Авторские тексты с высокой уникальностью! 

Як провести перекладацький аналіз тексту?

Як провести перекладацький аналіз тексту?

Стаття містить зразок проведення перекладацького аналізу тексту.

Переклад метафори і метонімії в романі «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом»

 

Характерною рисою образної системи Р.Л. Стівенсона є поєднання важкопоєднуваних стихій − живого і неживого, матеріального і духовного, абстрактного і конкретного. Тропи, які базуються на поєднанні різних сфер буття, особливо часто використовуються письменником, коли йдеться про роздуми героїв, їхні підсвідомі протиріччя, внутрішній стан, коли важливо передати суперечливі почуття, вагання. Відірвані поняття, за допомогою яких зображуються ті чи інші пориви, емоції героїв (біль, радість, горе, страх), Р.Л. Стівенсон прагне співвіднести з чимось конкретним, видимим, матеріальним, тому він вдається до опредмечування, матеріалізації думок, почуттів, уявлень. З іншого боку, спостерігається і співвіднесення неживого з живим, предмета з явищем духовного порядку. Цим письменник досягає особливої виразності образів у романах, їх чіткої розмежованості один від іншого, уникаючи довгих психологічних описів, не переказуючи, а показуючи почуття.

Дослідивши лексико-стилістичні засоби в романі Р.Л. Стівенсона «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом», ми виявили, що автор широко використовує метафори, метонімії, епітети, порівняння та ін.

Метафори в романі надають образам глибини та емоційності. Саме завдяки їм читач має змогу зрозуміти, наскільки складною є та чи інша ситуація для персонажів, або, навпаки, наскільки вона безглузда та абсурдна. Через метафори Р.Л. Стівенсон часто розкриває характери своїх героїв, їхні прагнення та бажання. Метафори дають читачеві потрібну інформацію про героїв, розкривають глибину внутрішніх суперечностей та конфліктів.

Ми виокремили наступні види метафор в романі:

1)           ті, що описують явища природи. Наприклад: As the cab drew up before the address indicated, the fog lifted a little and showed him a dingy street, a gin palace, a low French eating house, a shop for the retail of penny numbers and twopenny salads, many ragged children huddled in the doorways, and many women of many different nationalities passing out, key in hand, to have a morning glass; and the next moment the fog settled down again upon that part, as brown as umber, and cut him off from his blackguardly surroundings [41, c. 27]. – Коли кеб зупинився за названою адресою, туман на хвильку розвіявся, відкривши занедбану вуличку, шинок, пивницю, дешеву крамничку, юрми обірваних дітлахів, що визирали з кожних дверей, зграйки жінок найрізноманітніших національностей, що вийшли по ранкову чарку. А далі брунатний туман опустився знову, поглинаючи всіх і все [40, c. 15].

2)           ті, що розкривають внутрішній стан або сутність персонажів, наприклад:  But when I slept, or when the virtue of the medicine wore off, I would leap almost without transition (for the pangs of transformation grew daily less marked) into the possession of a fancy brimming with images of terror, a soul boiling with causeless hatreds, and a body that seemed not strong enough to contain the raging energies of life [41, c. 70]. – Та коли я засинав чи коли чергова доза ліків не спрацьовувала, то, майже не відчуваючи самого перетворення (болісні симптоми з кожним днем ставали дедалі менш помітними), я робився істотою з уявою, повною жахливих образів, з душею, що кипіла від безпричинної зненависті, і з тілом, що, здавалося, ось‑ось розірветься від люті [40, c. 37].

3)           ті, що містять назви тварин. Наприклад: And next moment, with ape-like fury, he was trampling his victim under foot and hailing down a storm of blows, under which the bones were audibly shattered and the body jumped upon the roadway. At the horror of these sights and sounds, the maid fainted [41, c. 26]. – Наступної миті він із мавпячою злістю став топтати жертву ногами, обрушив на неї зливу ударів, від яких тіло нещасного підскакувало на бруківці й чутно було, як тріщать його кістки. Побачене й почуте так нажахало дівчину, що вона зомліла [40, c. 14].

Або:  Sir, if that was my master, why had he a mask upon his face? If it was my master, why did he cry out like a rat, and run from me? I have served him long enough. And then .. The man paused and passed his hand over his face [41, c. 43]. – Сер, якби то був мій господар, то навіщо йому було надівати на обличчя маску? Якби то був мій господар, то він не заверещав би, немов щур, і не шаснув би навтіки від мене. Я ж довго служив йому. А до того ж… – Пул на хвильку замовк і провів рукою по обличчю [40, c. 23].

4)  ті, що передають назви міфічних або нереальних істот. Наприклад: It sounds nothing to hear, but it was hellish to see. It wasn’t like a man; it was like some damned Juggernaut [41, c. 11]. – Я навіть не чув крику, – досить було того, що я побачив. Він взагалі скидався не на людину, а на кровожерного індійського ідола [40, c. 7].

5)  ті, що називають харчові продукти. Наприклад: The phial, to which I next turned my attention, might have been about half full of a blood-red liquor, which was highly pungent to the sense of smell and seemed to me to contain phosphorus and some volatile ether [41, c. 44]. – Далі я звернув увагу на слоїка, наповненого до половини криваво‑червоною рідиною з ядучим запахом: мені здалося, що вона містить фосфор і якийсь леткий етер [40, c. 28].

Герой роману Р.Л. Стівенсона «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом» людина-перевертень, в якому поєднані добре та лихе начала. В цьому аспекті метафоричною є імені, що використовуються в самій назві роману та персонажу роману. Доктор Джекілл втілює добро, а містер Гайд – його темна сторона – втілює зло: Between these two, I now felt I had to choose. My two natures had memory in common, but all other faculties were most unequally shared between them. Jekyll (who was composite) now with the most sensitive apprehensions, now with a greedy gusto, projected and shared in the pleasures and adventures of Hyde; but Hyde was indifferent to Jekyll, or but remembered him as the mountain bandit remembers the cavern in which he conceals himself from pursuit [41, c. 56]. – Я зрозумів, що мушу зробити вибір. Дві мої подобизни мали спільну пам'ять, але всі інші притаманні людині функції було поділено між ними, ще й дуже нерівномірно. Джекіл (який лишався поєднанням доброго і злого) з дедалі відчутнішим побоюванням і водночас із дедалі дужчою жагою переживав Гайдові насолоди й вихватки; але Гайд був байдужий до Джекіла, він ставився до нього приблизно так, як гірський розбійник ставиться до печери, де мусить переховуватися час від часу [40, c. 34].  

Герої романів Р. Стівенсона почуваються незатишно у світі, який їх оточує. Душевні драми героїв автор розкриває через метафори, які роблять зрозумілим внутрішнє збентеження персонажів: And the lawyer set out homeward with a very heavy heart. Poor Harry Jekyll, he thought, .my mind misgives me he is in deep waters! He was wild when he was young; a long while ago to be sure; but in the law of God, there is no statute of limitations [41, c. 21]. – Додому правник ішов з важким серцем. «Бідолаха Гаррі Джекіл! – думалося йому. – Я не помилявся: він справді опинився на слизькому. Замолоду мав буйну вдачу, було то дуже давно, але Божа відплата не знає терміну давності [40, c. 12]. Метафора побудована на схожості серця з каменем, який є важким.

Або:  But tonight there was a shudder in his blood; the face of Hyde sat heavy on his memory; he felt (what was rare with him) a nausea and distaste of life; and in the gloom of his spirits, he seemed to read a menace in the flickering of the firelight on the polished cabinets and the uneasy starting of the shadow on the roof [41, c. 20]. – Та сьогодні кров холонула йому в жилах, обличчя Гайда глибоко вкарбувалося в його пам'яті; він відчував (що траплялося з ним нечасто) нудьгу й відразу до життя; йому вбачалася загроза в мерехтінні відблисків полум'я на стінах і  стелі. Хоч соромно було в цьому зізнатися, але він відчув полегкість, коли Пул повернувся й сповістив, що доктор Джекіл вийшов [40, c. 12]. Душевний стан героя передано через метафори a shudder in his blood – кров холонула йому в жилах. Ця метафора є фразеологізмом, що означає переляк, сильне душевне хвилювання. Інша метафора a nausea and distaste of life – нудьгу й відразу до життя, означає душевний стан людини, якій набридло життя.

Метафорами, які змальовують занепад людської моралі та зміну пріоритетів, особливо насичені строки автора про Гайда:  This, too, was myself. It seemed natural and human. In my eyes it bore a livelier image of the spirit, it seemed more express and single, than the imperfect and divided countenance I had been hitherto accustomed to call mine. And in so far I was doubtless right. I have observed that when I wore the semblance of Edward Hyde, none could come near to me at first without a visible misgiving of the flesh. This, as I take it, was because all human beings, as we meet them, are commingled out of good and evil: and Edward Hyde, alone in the ranks of mankind, was pure evil [41, c. 60]. – Адже це також був я. Відображення здалося мені цілком природним і людяним. У моїх очах воно було радше життєвим та цілісним, аніж недосконалим та огидним. Я призвичаївся до самого себе. Пізніше я спостеріг, що, втілившись у подобизну Едварда Гайда, я викликів у всіх, хто бачив мене вперше, очевидну фізичну відразу. Напевно, так відбувалося через те, що звичайні люди поєднують і добре, і зле; з усього людства єдиний Едвард Гайд складався виключно зі злого [40, c. 31]. Порівняння Гайда з чистим злом – це порівняння Гайда з дияволом, де прослідковуються християнські мотиви, адже саме в християнстві диявол постає втілення зла, спосуки, всього нечистого.

Метафора пекла реалізується в наступному прикладі: Instantly the spirit of hell awoke in me and raged. With a transport of glee, I mauled the unresisting body, tasting delight from every blow; and it was not till weariness had begun to succeed, that I was suddenly, in the top fit of my delirium, struck through the heart by a cold thrill of terror [41, c. 66]. – Дух пекла пробудився в мені. Я заходився бити простягнуте долі тіло, що не чинило вже ніякого опору, дістаючи насолоду від кожного удару, і, тільки вкрай виснажившись у цій гарячці, зупинився, пройнятий раптом холодним жахом [40, c. 34].

В романі метафори передають роздуми героя і часто мають песимістичний характер та підкреслюють негативне бачення автором ситуації. Наприклад:  Never (she used to say, with streaming tears, when she narrated that experience), never had she felt more at peace with all men or thought more kindly of the world. And as she so sat she became aware of an aged beautiful gentleman with white hair, drawing near along the lane; and advancing to meet him, another and very small gentleman, to whom at first she paid less attention  [41, c. 25]. – Ще ніколи до того (так оповідала вона крізь сльози, свідчачи про побачене) світ і люди в ньому не здавалися їй такими добрими й лагідними. Нараз вона помітила ставного сивого джентльмена, що йшов провулком, а потому – дуже куцого чоловічка, який простував йому назустріч і на якого вона спершу не звернула уваги [40, c. 14]. Метафора felt more at peace не зберігає у перекладі образного значення. Вона розуміється як внутрішня гармонія людини із собою та зовнішнім світом.

Отже, метафори в романі Р.Л. Стівенсона несуть великий заряд суб’єктивного сприйняття, індивідуального світовідчуття, особистої системи цінностей митця. Метафори як стилістичний прийом дають можливість інтерпретувати сказане і пропонують можливість альтернативного вирішення питання. Вони виконують інформаційну та прагматичну функції, впливаючи на судження та ставлення читачів до інформації тексту, викликаючи відповідні психологічні та дієві реакції з боку читачів. У словесній структурі метафори особлива роль належить епітетам, які виражені прикметниками.

 

Другие статьи